Псалмів 105

₁Алилуя. Прославляйте Господа, бо Він добрий, бо Його милість навіки.

₂Хто розкаже про величні Господні діла, хто розголосить про Нього всю хвалу?

₃Блаженні ті, які дотримуються права і поступають праведно повсякчас!

₄Згадай нас, Господи, коли милуватимеш Свій народ, і нас відвідай спасінням Своїм,

₅щоб ми бачили добробут Твоїх обранців, раділи щастям Твого народу, хвалилися Твоєю спадщиною.

₆Ми згрішили з нашими батьками: чинили беззаконня, творили неправду.

₇Наші батьки в Єгипті не збагнули Твоїх чудес, не запам’ятали численних виявів Твого милосердя, завдали прикрощів на підході до Червоного моря.

₈Та Він їх спас задля Свого Імені, — щоб вони пізнали Його силу.

₉Він погрозив Червоному морю, — і воно висохло; перевів їх по дну безодні, наче крізь пустелю;

₁₀спас Він їх з руки ненависників, визволив їх з руки ворога.

₁₁Вода покрила тих, які пригноблювали їх: жодного з них не залишилося.

₁₂Тож повірили Його словам і заспівали Йому хвалу.

₁₃Та швидко забули Його діла, не виконали Його настанов.

₁₄І виявили свою жадобу в пустелі, випробовували Бога в безводній землі.

₁₅І Він задовольнив їм їхнє бажання — послав насичення їхнім душам.

₁₆У таборі вони викликали гнів Мойсея та Аарона — Господнього святого.

₁₇І розступилася земля — поглинула Датана й покрила зборище Авірона.

₁₈В їхньому зібранні спалахнув вогонь, — полум’я попалило грішників.

₁₉І зробили теля на Хориві, і поклонилися вилитому ідолові.

₂₀Проміняли свою славу на подобу теляти, що їсть траву.

₂₁Забули Бога, Який їх спас, Який зробив велике в Єгипті,

₂₂дивовижне — в землі Хама, страшне — на Червоному морі.

₂₃І сказав Він, що їх вигубить… коли б не Мойсей, Його обранець, який став перед Ним під час побиття, щоб відвернути Його гнів, аби Він їх повністю не знищив.

₂₄Та погордували бажаною землею, не повірили Його слову.

₂₅Тож нарікали у своїх поселеннях, не послухалися Господнього голосу.

₂₆І Він на них підняв Свою руку, щоби повалити їх у пустелі, —

₂₇повалити їхнє потомство серед народів і розсіяти їх по країнах.

₂₈І віддалися Веелфеґорові, — їли жертви для неживих.

₂₉І прогнівили Його своїми вчинками, серед них поширилася пошесть.

₃₀Та піднявся Фінеес, учинив примирення, — і спинилася пошесть.

₃₁Йому зараховано це як праведність із роду в рід, навіки.

₃₂Вони викликали Його гнів біля Води нарікання. І Мойсей через них постраждав,

₃₃бо допекли його духові, і він сказав зайве своїми вустами.

₃₄Вони не вигубили народів, про яких говорив їм Господь,

₃₅а змішалися з народами і перейняли їхні вчинки.

₃₆І служили їхнім ідолам, які стали для них спокусою.

₃₇Своїх синів і своїх дочок вони принесли в жертву демонам, —

₃₈проливали невинну кров, кров своїх синів і дочок, яких приносили в жертву божищам Ханаана; земля була осквернена кров’ю,

₃₉опоганена їхніми ділами, — вони облудними були у своїх діяннях.

₄₀Тож Господь запалав гнівом на Свій народ, відчув огиду до Свого спадку

₄₁і передав їх у руки народів: над ними запанували ті, хто їх ненавидів.

₄₂Їхні вороги гнобили їх, і вони впокорилися під їхню руку.

₄₃Він часто визволяв їх, та вони завдавали прикрощів Йому своїми бажаннями — і зазнали приниження через свої беззаконня.

₄₄Та, як їх гнобили, Він зглянувся над ними, коли почув їхні благання.

₄₅І Він згадав Свій завіт, і розкаявся через Своє безмежне милосердя, —

₄₆розбудив милосердя в усіх тих, хто їх тримав у полоні.

₄₇Спаси нас, Господи, Боже наш, і збери нас з-поміж народів, щоб ми прославляли Твоє святе Ім’я, хвалилися Твоєю похвалою.

₄₈Благословенний Господь, Бог Ізраїля, від віку й до віку! І весь народ скаже: Нехай буде так, хай так буде!