1На закінчення. Псалом Давида.
Боже, моєї хвали не обійди мовчанням.
2Адже уста грішника й уста обманця розкрилися на мене, вони заговорили проти мене підступним язиком
3і оточили мене ненависними словами, без причини вели боротьбу зі мною.
4Замість того, щоб любити мене, нападали на мене, а я — молився.
5Вони віддали мені злом за добро, і ненавистю — за мою любов.
6Постав же над ним грішника, і нехай диявол стане праворуч від нього!
7Коли він буде судитися, нехай вийде осудженим, а його молитва нехай стане гріхом.
8Хай укоротяться його дні, а служіння його нехай забере інший.
9Хай його сини стануть сиротами, а його дружина — вдовою.
10Хай сини його, тиняючись, блукають і жебракують, хай будуть викинені зі своїх домів.
11Нехай лихвар витягне з нього все, що він має, хай чужинці розграбують плоди праці його.
12Хай не буде в нього захисника, хай не буде того, хто змилосердився би над його сиротами.
13Діти його хай будуть приречені на вигублення, — в одному поколінні нехай пропаде його ім’я.
14Нехай згадається перед Господом беззаконня його батьків, і гріх його матері хай не буде стертий.
15Хай будуть вони постійно перед Господом, і нехай зникне пам’ять про них із землі.
16За те, що не пам’ятав він чинити милосердя, а переслідував до смерті бідну, вбогу, зранену серцем людину.
17Він полюбив прокляття, — тож вони зійдуть на нього. Не бажав благословення, — тож воно і віддалиться від нього.
18Він одягнувся в прокляття, наче в одяг, тож просочилося воно в його нутро, як вода, у його кості, — як олія.
19Нехай буде воно йому, як плащ, в який одягається, і як пояс, яким постійно підперізується.
20Ось так перед Господом виглядає справа тих, які неправедно оскаржують мене і наговорюють зло на мою душу.
21А Ти, Господи, Владико, вчини наді мною милосердя задля Твого Імені, бо добре Твоє милосердя.
22Спаси мене, адже я бідний і вбогий, — і в мене стривожилося серце моє.
23Я поник, як зникаюча тінь, мене струсили, як сарану.
24Мої коліна ослабли від посту, а моє тіло змарніло від браку олії.
25Тож я став для них посміховиськом: бачили мене і похитували своїми головами.
26Допоможи мені, Господи, Боже мій, вирятуй мене за Своїм милосердям!
27Хай дізнаються, що це Твоя рука, що Ти, Господи, зробив це.
28Вони проклинатимуть, а Ти будеш благословляти. Хай осоромляться ті, які повстають проти мене, а Твій раб радітиме.
29Щоби вкрилися ганьбою ті, котрі зводять на мене наклепи, хай накриються своїм соромом, наче подвійним одягом.
30Вельми прославлятиму Господа своїми устами, величатиму Його між багатьма,
31бо Він став по правиці нещасного, щоб врятувати від тих, які насідають на мою душу.
